Християнський туристично-археологічний табір «КОВЧЕГ – 2017. Друга зміна»

15.08.2017

Християнський туристично-археологічний табір «КОВЧЕГ – 2017. Друга зміна»

З 1 по 4 серпня 2017 р.,  з благословення архієрейського намісника Свято-Троїцького кафедрального собору протоієрея Валентина Мороза, вихованці недільної школи собору взяли участь у археологічних розкопках городища  на Бабиній горі у м. Олевськ.

Таким чином, християнський туристично-археологічний табір КОВЧЕГ-2017 мав другу зміну. Вона відрізнялась від попередньої тим, що поряд з нашим наметовим містечком кожен день по 8 годин проводили наукові розкопки студенти-практиканти Житомирського Державного університету ім. Івана Франка. Керувала роботою студентів-практикантів  старший викладач на кафедрі  всесвітньої історії  Ходатова Марина Володимирівна . Очолював експедицію, як і на Возвягелі  кандидат історичних наук Петраускас Андрій Вальдасович.    

В зв’язку  з тим що робота в котловані розкопок була небезпечною, то юним археологам довірили пересівати піднятий ґрунт в пошуках дрібних артефактів та мити знайдене від пилу віків. Свою частину роботи ми  виконували обережно і старанно.

Як і завжди, молитва була супутницею православних: ранкова та вечірня, до та після приймання їжі. До кінця зміни навіть новачки табору вже знали молитви напам’ять. А також традиційне читання уривків Святого письма.  В цьому році навчальною темою роботи табору стали старозавітні історії. В першу зміну на городищі Возвягеля  вихованці недільної школи вперше спробували інсценізувати уривок про падіння Ієрихону. Під час одного з вечірніх вогнищ, учасники другої зміни, вже більш впевнено інсценізували  захват ворожого  табору військом Гедеона.

Спекота, що стояла в ці дні, спонукала змінити режим  роботи табору.
Купання в річці Уборть було досхочу 4 рази на добу. Підйом о 5-30, молитва,  босоніж по ранковій росі, купання на сході сонця стали незабутнім враженням. Після сніданку і до полудня – посильна допомога у розкопках.
Далі - купання, обід, тиха година, бесіда, розваги, підготовка вечірнього вогнища.
Під час одного з вечірніх вогнищ  перед юними археологами виступила Марина Володимирівна. Вона цікаво, з захопленням розповідала про історію нашого краю.
Леся, семирічна дочка Андрія Вальдасовича – постійна учасниця батьківських експедицій -  навчила вихованців недільної школи працювати на гончарному крузі та ліпити справжні глечики. Дякуємо тобі, Лесю, за майстер-клас.

  А ще був міні-похід до лікувального джерела, велика прогулянка вулицями міста та екскурсія до далеко захованого в лісах Кам’яного села.
Жителі стародавнього Олевська щиро вітали нашу невеличку колону і радо показували шлях до пам’яток історії та культури міста. Серед них – Свято-Миколаївська церква, споруджена у 1596 році. Саме в ній стали помітні зусилля нашого протодиякона Олега Миронюка. Завдяки його урокам з церковно-слов’янської мови діти змогли прочитати написи на стародавніх  іконах. Відвідування храму було доповнене розповіддю про нього та його прихожан настоятелем отцем Володимиром.
           Довгоочікувана екскурсія до Кам’яного села відбулася  в останній день роботи 2-гої зміни табору. Вона об’єднала  знання шкільних уроків про Льодовиковий період, збирання ягід  та грибів, вміння слухати тишу та не заблукати лісовими стежинами.
Охолонувши біля кам’янистого лісового струмка (Аня та Давид несподівано для себе встигли  викупатися))), рушили до залізничного вокзалу на електричку «Олевськ –Коростень». Дорогою додому складали вірші:

                          Железистые воды речки Уборть.

                          Четыре раза в день купались мы.

                           Зубными щётками находки отмывали,

                           Лепили настоящие горшки.

                           В городище мы  живём.

                           Нам палатки – дом родной .

                           И раскопки мы ведём,

                          Дружим, молимся, поём.

У м. Коростень потрібно було зачекати декілька годин  потяг, щоб доїхати до м. Новоград- Волинський.  Вирішили здати речі у камеру схову та прогулятися вулицями міста. Дітей особливо вразив міський парк. Не все встигли оглянути, тому діти попросили восени ще раз завітати до колишньої столиці древлян.
         Наприкінці подорожі відбулося справжнє випробування: скінчилася питна вода, стала мучити спрага.  ЖОДНОГО СЛОВА РОПОТУ!!!  Господь був поряд , бачив і допоміг. На півдорозі один з пасажирів сказав, що на слідуючий зупинці нам принесуть воду. Так і сталося: він вийшов з вагону і простягнув з темряви на сходинки вагону три пляшки мінеральної води. Хай Господь збереже цю добру людину.
         На пероні рідного міста очікували своїх мандрівників їх родини.
 Подяку Господу за вдалу поїздку склали усім складом подорожуючих,  під час недільної літургії, молебнем у Царських воріт.

 

Лариса Юріївна Барановська, вчитель недільної школи собору